Конюшина як сидерат є чудовим способом збагачення ґрунту азотом. Ця рослина вбирає більше азоту порівняно з кормовими бобами та горохом. Найкраще вносити зелену масу в землю перед цвітінням, в стадії бутонів, коли рослини мають максимальний вміст азоту. Мікроорганізми ефективно переробляють рослинні відходи, акумулюючи мінеральний азот в ґрунті.
Якщо вирощувати лугову конюшину як сидерат і заорювати її в перший рік, то ґрунт отримає удвічі менше азоту порівняно з тим, якщо робити це на другий рік.
Коріння конюшини захищає землю від ерозії, вітру та води, допомагає поліпшити її структуру. Ця рослина любить вологість, але не витримує стоячої води. Кислотні та засолені ґрунти для неї непридатні, найкраще їй підходять слабокислі та суглинисті ґрунти.
Конюшина як сидерат – гарний передник для овочів та інших рослин, що потребують азоту, таких як баклажани, огірки, помідори, капуста та полуниця. Він також створює сприятливе середовище для корисних мікроорганізмів в ґрунті.
Плюси сидерата:
- Конюшина цінується за свою здатність рости в тіні, тому її використовують в саду. Цю особливість також враховують при підсіву під покрив інших сидератів, як-то віко-вівсяна суміш, фацелія, біла гірчиця, озиме жито.
- Конюшина червона витримує морози, а навесні відновлює свій ріст і зеленіє. В кінці весни зелену масу обрізають, а через пару тижнів на цій ділянці можна висаджувати розсаду овочів.
Червона конюшина як сидерат цінується за її активний ріст. В порівнянні з білою конюшиною, що дає один укіс на рік, червона може давати від двох до чотирьох укосів за сезон. Після посіву в перший рік рекомендується косити в липні-серпні. Конюшину на сидерат вирощують протягом чотирьох місяців і більше. Якщо сіяли в серпні, в осінь не потрібно перекопувати. Залишайте її до весни.
Ви можете замовити і купити насіння конюшини та інших сидератів у нашому Інтернет-магазині Екозаряд.
